Усі, хто був на цьому концерті, мабуть, зрозуміють чому так складно про нього писати. Інколи слова можуть поруйнувати магію, якщо невдало їх розмістити, коли переплутати слова закляття. І те ж діється з часом, коли перебуваємо у музичному трансі: ти не розумієш чи минула година чи вісім. Тож, щоб сказати скільки насправді тривав концерт, недостатньо просто подивитись на хронометраж виступу. Напевно недаремно він припав на ці щемкі перші дні весни, коли і холодно і вогко, й так хочеться тепла. Воно так далеко і близько водночас. Даха-браха – це квінтесенція весни і української волі до життя. Це музика, що дає сили проростати крізь асфальт і зеленіти до божевілля, квітнути, стигнути і народжувати. Що найважливіше? Мабуть оці слова: «Ми толеруємо усіх людей, що прагнуть свободи. Ми маємо надію, що світло та любов переможуть темряву». Магічний ритуал, який ми побачили й в якому брали участь, злочинно називати концертом. Неможливо аналізувати нові пісні, чи нахвалювати старі, коли ти спостерігаєш за лісовими духами, підземними демонами і чуєш їх спів, стогін, танці та ігри. Давайте просто пам’ятатимемо , що в нас є така величезна Україна і сотні і тисячі душ, що люблять, співають, кричать та голосять. Від Луганська до Франківська. Від Житомира – до Криму. Від одного – до іншого – любов та світло…
truebilka 