Зустрічні книги та люди

Останнім часом я через надмірну зануреність у новини й соцмережі майже престала читати книжки. Та ось знову згадала як це:повністю заритись у сторінки. Це сталося завдяки Софі, яка Лілі Марлен. Бо раз я випадково опинилась під її парасолею і вона мені порадила почитати свого улюбленого письменника Михеда. Далі минуло ще пів року і я потрапила на його презентацію у книгарні Є 🙂
Олександр Михед: “Понтиїзм” та “Астра”
Обидві книги ковтнулися за кілька годин.Як дивно і приємно водночас читати в українській книзі “свої” мовні конструкції і пізнавати майже приватні меми.Та не зважаючи на вміст сучасного сленгу, змістовна інтелектуальна складова від цього аж ніяк не постраждала.Глибина ситуацій, персонажів, діалогів і їх масштабна оцінка автором – це головна особливість “Понтиїзму”, що вирізняє книгу у всьому морі сучукрліту. Та й жанр альтернативної соціальної фантастики – абсолютна новинка у цій сфері, погодьтесь. Дочитуючи збірку дорослих казок, де всі події відбуваються на фоні затяжної війни в нашій країні, неодмінно приходиш до висновку: усе розчарування, усе обман. Однак на іншому рівні є розуміння, що це зовсім не справжній меседж, це маска. По суті це тамований крик: “Я просто хочу свободи!Чому це має бути так складно?!”
Рефреном ця ж думка проходить у наступній книзі “Астра”.”Все іллюзія, все обман” – не втомлюється повторювати персонаж. Але сам стає жертвою власною параної і талановитої маніпуляції. Жертвою пристрастей і зрештою любові. Я думаю ми усі шукаємо у книгах катарсису, шукаємо те, що боїмось або пристрасно хочемо пережити. Що ж: настав час це зробити. Книги Михеда саме такі як життя: трагічність і абсурдність, буденність і короткі моменти щастя, і постійний неспокій. Велкам ту ріал лайф. Буде не так щоб дуже добре, але не знудитесь це точно. Буде інтересно.