Так вийшло що майже усі ці книги про війну, це мабуть не дивно. Також, їх об’єднує сценарій “незвичні люди в незвичних обставинах”. Ну і ще їх об’єдную я, бо зараз пишу цей текст 🙂
Отже, поїхали:
1. Торнтон Уайлдер “День восьмий”
Відкрила для себе цього року Уайлдера і на разі прочитала три книги, але розповісти хочу про цю. День восьмий – це чомусь для мене фантасмагорія, попри те що всі обставини життя героїв є повністю реалістичними, а їх характери і спосіб життя є переважно раціональними, відповідальними, нерозрахованими на чудо. Але все ж коли я читала цю книгу, мене переслідувало якесь відчуття що ось ось станеться якесь диво, наприклад головний герой приїде на санках Санта-клауса і всі радісно обіймуться. Цього звісно не стається, але розчарування нема. Бо Джон Ешлі є в кожному з нас, а отже в кожному з нас є здатність творити диво щоденними малими порціями. Принаймні, для мене книга саме про це.
2. Все незриме світло Ентоні Дорр
Книга що надихнула мене цього року законсервувати сливи 🙂 Насправді у книзі були персики і коли я дочитувала останні сторінки де їх їдять, то таки не витримала і розплакалась. Напевно тому що я вважаю що людина у найгірших обставинах може зберегти гідність і допомагати іншим, але часом це так складно, і здається що намарно. Ну і звісно це книга про любов. Я дуже чутлива до цієї теми, бо у книгах любов часто або препарують, або висміюють, або вивертають якось. Але тут мені хочеться лише тихо вийти і залишити героїв на самоті бо їх любов, хоч і книжкова на 100 відсотків через нагромадження збігів, але вона настільки жива і справжня що навіть незручно писати про це все.
3.”Англійський Пацієнт” Майкла Ондатже
Книга що довго снилася мені, крутилась в голові, і з якої вийшов вірш замішаний на піску і соплях 🙂 Насправді, я точно буду перечитувати цю книгу знову, бо вона наче країна яку ти полюбив, але не встиг усе побачити. Наче незнайомий фрукт який ти їси закривавленими губами. Наче спогад про минуле життя, де ти був кимось більшим і складнішим ніж зараз. Ця книга як отрута яка проникає в усі ділянки тіла і там осідає піщинками болю, розпачу, надії, і ще чогось такого чому немає слів.
P.S.: Не читала українського прекладу, тож нічого не можу сказати про його якість.
4. “Руїни Бога” Кейт Аткінсон.
Книгу про яку я вже написала невеличку рецензію на ФБ. Руїни Бога – це найближчий за влучністю переклад назви твору про сім’ю Тодд. Далі, текст з фб:
“Я давно не писала рецензій на книжки, а даремно, бо хороші книги як хороші люди. І про них треба говорити і розповідати – а не скромно замовчувати, я так думаю. Книга мене просто загорнула в себе, не знаю як ще це пояснити. Мабуть справа в подвійному впізнаванні – коли впізнаєш те що ти міг би відчувати попри те що ніколи цього не пережив. Можна назвати це штучним замінником емоцій чи досвіду, можна вважати що вигадані сюжети не несуть нічого крім ілюзій, і я сама так вважаю в моменти мізантропії. Але глибше ми все одно знаємо що це не так. так само ми знаємо але рідко усвідомлюємо що нема нічого неважливого і нічого дріб’язкового – що кожна хвилина і кожна секунда – хоч і не обов’язково вкладаються у сюжет – але мають цінність. І не тому що можуть запросто стати останніми – хоч і тому також. Герої роблять усі ті ж помилки що і ми – вони шукають сюжет свого життя, повертаються у різні точки, намагаються побачити себе збоку і зануритись вглиб, побачити себе в віддзеркаленні інших і знайти в тому всьому хоч якийсь зміст. Як завжди виявляється що подвиги і буденність дивовижно перемішані. Це книга як ін’єкція від байдужості і від невдячності, як нагадування – Ти – є. Не забудь себе і своє життя. Ми усі живі. Може безглузді, може смішні, інколи жорстокі, і що найстрашніше майже випадкові. Дуже дуже раджу.”
5. “Розповідь служниці” Елізабет Страут.
Успішний та дещо скандальний серіал HBO знятий саме за цією книгою, яка була написана доволі давно, у 80-их. До серіалу в мене доволі багато питань, тоді як книга довершена у своїй цій уривчастості та анонімності. Тут нема акцентуації на гомосексуалістах, нема расової теми, одним словом всі модні тенденції у ній просто неприсутні. Це книга про жінку, що була змушена переглянути усе своє життя, пристосуватись до умов і зберегти рештки себе наскільки це взагалі можливо. Це її сповідь, це її щоденнник, написаний в уривках між кошмарами на яке по суті перетворилось її життя.
truebilka 